Читати онлайн «Адепт, або Свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен» Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Loading...

Сторінка 1

Адепт, або Свiдоцтво Олексiя Склавина про сходження до Трьох Імен
Олег Гуцуляк

Володимир Єшкiлев


Роман В. Єшкiлева i О. Гуцуляка «Адепт» критики вiдносять до найвiдомiших та найцiкавiших творiв украiнськоi iсторичноi романiстики. Динамiчний захоплюючий сюжет переносить читача у ІХ столiття, знайомить iз суворими воiнами слов’яно-варязькоi Русi часiв Аскольда i Хельга, мудрецями таемничоi Хазарii та святими вiдлюдниками iз християнських монастирiв Єгипту. Головний герой роману – молодий киiвський жрець Ратибор – стае учасником грандiозних битв давнини, якi на тисячолiття визначили долю Великого Євразiйського степу. Битв, де зiйшлися у смертельному двобоi пiвденна зiрка i пiвнiчна свастика.

Володимир Єшкiлев, Олег Гуцуляк

Адепт

Свiдоцтво Олексiя Склавина про сходження до Трьох Імен

Роман знакiв

Пролог


За офiцiйною версiею, текст, умовно названий «Свiдоцтвом Олексiя Склавина про сходження до Трьох Імен», знайшов чернець iз Нового Афону Савватiй, який з дозволу архiепископа Константинопольського, Вселенського патрiарха Афiнагора Першого у 1978 роцi вiд Рiздва Христового оглядав бiблiотеки монастирiв Константинопольськоi патрiархii.

Поважнi вченi аргументовано довели, що знайдений рукопис е пiдробкою, фальсифiкацiею, незаконним створiнням у звiрятнику лiтописноi белетристики та iсторичних свiдчень. Іншi, не менш поважнi вченi, навпаки, не бачать вагомих причин, якi б не давали можливостi повiрити у правдивiсть викладених у текстi iсторичних подiй. Ми ж думаемо, що мiнливiсть усiх стверджених i спростованих iстин навалюеться на людей початку XXІ столiття такою всепереможною ордою вiдносностi, що висновки поважних учених уже майже не цiкавлять справжнiх шукачiв, закоханих у таiнство пiзнання минулого. Адже iсторiя е лише великою можливiстю для рiзноманiтних трактувань. А того, що було насправдi, ми, на жаль чи на щастя, не дiзнаемося вже нiколи…

(Перша сторiнка рукопису втрачена)

…Моi жiнки завжди ревнували мене до Бога (хай простить Вiн, Єдиний, цим дивним створiнням). Бога шукав я все життя – в рiзнi роки називаючи його рiзними iменами. Тепер, припадаючи до чистого джерела знань, розумiю свою помилку i не вважаю за потрiбне обмежити Бога тими моiми словами.