Читати онлайн «Безчестя» Джон Максвелл Кутзее

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Loading...

Сторінка 1

Безчестя
Джон Максвелл Кутзее


Професор Девiд Лур’е не справляе враження на студентiв, мало цiкавих до англiйськоi лiтератури ХІХ столiття. У своi п’ятдесят два вiн уже двiчi розлучений, однак не втрачае iнтересу до жiнок i шукае можливостi задовольнити iнтимнi потреби. Рiдко бувае семестр, коли вiн не закохуеться в котрусь зi студенток. Проте iнтрижка з Меланi Ісаакс вибивае його з усталеного ритму й веде до незворотних змiн. Професор переiжджае до доньки в село, де й починаеться новий, надто складний етап у його життi…

Джон Максвелл Кутзее

Безчестя

Один


Для розлученого чоловiка його вiку (п’ятдесят два роки) вiн, на власну думку, досить непогано вирiшив проблему iз сексом. Щочетверга пообiдi iде до Грiн-Пойнта. Точнiсiнько о другiй годинi пополуднi натискае на дзвiнок на дверях будинку Вiндзор-Меншнз, називае свое iм’я та заходить. Бiл я дверей iз номером 113 на нього чекае Сорайя. Вiн одразу прямуе до спальнi, освiтленоi м’яким свiтлом та наповненоi приемним ароматом, i роздягаеться. Сорайя виходить iз ванноi кiмнати, скидае свiй халат i прослизае в лiжко поряд iз ним.

– Ти скучив за мною? – грайливо цiкавиться вона.

– Я весь час скучаю за тобою, – вiдповiдае вiн. Вiн пестить ii медово-коричневе тiло, якого не торкалося сонце; витягае ii, цiлуе груди; вони кохаються.

Сорайя висока й струнка, з довгим чорним волоссям i темними вологими очима. Технiчно вiн достатньо старий, аби бути ii батьком; але, знову ж таки технiчно, батьком можна стати навiть у дванадцять. Вiн уже бiльше року залишаеться ii клiентом; i Сорайя його цiлком задовольняе. Посеред пустельного тижня четвер став оазою luxe et voluptе.[1 - Розкошi та задоволення (фр.). (Тут i далi прим. пер.)]

У лiжку Сорайя стримана. Насправдi за своею природою вона радше спокiйна, спокiйна та покiрлива. Загалом у своiх поглядах вона, як не дивно, керуеться мораллю. Їi дратують туристки, котрi оголюють на громадських пляжах груди («вим’я», як вона iх називае); вона гадае, що волоцюг варто вiдловлювати та змушувати замiтати вулицi. Як iй вдаеться погоджувати своi погляди iз власним бiзнесом, вiн не питае.

Оскiльки вона даруе йому насолоду, оскiльки насолода ця незмiнна, вiн щоразу бiльше прив’язуеться до неi.