Читати онлайн «Дзвоники» Світлана Румянцева

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Loading...

Сторінка 1

Дзвоники
Свiтлана Румянцева


Олеся, молода тридцятирiчна жiнка, пiсля довготривалих поневiрянь у пошуках гарноi роботи нарештi влаштовуеться на гiдну посаду (як зазначалося у вакансii «у молодому та дружньому колективi») в престижнiй фiрмi. Однак незабаром головна героiня розумiе, що потрапила у пекло офiсних воен, де панують заздрiсть, ненависть, пiдлабузництво, суперечки та плiтки, а головуе над усiма владна та свавiльна начальниця. В Олесинiй свiдомостi постiйно лунають дзвоники, якi нiби намагаються попередити ii про небезпеку. Спочатку вона не звертала на них уваги, та коли навчилася розпiзнавати iх, усе навколо почало змiнюватись на краще. А справжнi дива увiйшли до життя маленького колективу пiд час новорiчних свят.

Свiтлана Румянцева

Дзвоники

Олеся вийшла iз задушливого й занадто теплого метро. Позаду були пiвгодинна тиснява, постiйне штовхання у спину, гомiн людських голосiв, непривiтнi обличчя, словом, справжня м’ясорубка, що перемелюе людськi долi, як iй заманеться, випускаючи на свободу вже знесилену, озлоблену, безлику сiру масу. Проте сьогоднi Олеся нiчого цього не помiчала. Хутко проминувши склянi дверi пiдземки (яких, до речi, лякалася ще з дитинства, бо одного разу таки не змогла втримати iх своiми слабкими рученятами, й вони добряче ii стукнули), вона вийшла нарештi на свiже повiтря, звернула праворуч i, занурившись у метушню великого мiста, почала повiльно пiднiматися вгору.

Їi шлях пролягав через мальовничий парк, в якому щовесни розквiтали рiзнобарвнi тюльпани дивовижноi краси. Ця мiсцина стала iй рiдною ще з тих далеких часiв, коли дбайливi батькiвськi руки штовхали поперед себе червону коляску, з якоi на зовнiшнiй свiт визирало голубооке вередливе немовля.

Саме на цих торованих дорiжках парку Олеся зробила своi першi несмiливi кроки, i першi ii фотознiмки були зробленi у мiсцевому ателье, що ховалося у затiнку крислатих кленiв та дубiв, недалеко вiд ятки з морозивом i газованою водою. І перше побачення, i важкi зiтхання, i нiжнi слова, несмiливi зiзнання… І першi розчарування… І роки навчання в унiверситетi, п’ять рокiв вгору та вниз, туди-сюди. Усе, усе вiдбувалося тут.