Читати онлайн «Ключник світів» Наталія Уіллрайт

Ключник свiтiв
Наталия Уиллрайт


Розповiдь починаеться з того, як слiдчий Лера i оцiнювач антикварiату Дарина, випадковим чином втягнута в розслiдування, з'ясовують причини вбивства молодоi особи. Докази приводять напарниць до мешканцiв прихованого вiд людей свiту. Дiвчата дiзнаються, що в смертi молодоi особи винен темний маг. Переслiдуючи вбивцю, напарницi з iншими учасниками слiдства потрапляють в Середнi землi. А темний маг стае заручником Пекла. Саме дii темного мага призводять до коливань Хаосу i порушують рiвновагу мiж добром i злом. Темний маг переродиться. Вiн пройде всi дев'ять кiл Пекла, щоб поневолити мешканцiв свiтiв. Рiвновага розколеться, i це призведе до вiйни на територii свiту людей.





Наталiя Уiллрайт

Ключник свiтiв





Глава перша


Полковник полiцii Св’ятопятов схилився над вiдiрваною жiночою рукою. Роздроблену кiстку передплiччя оточували розiрванi стрiчки м'яких тканин. На перший погляд складалося враження, нiби спочатку ii зламали, а потiм з силою вiдiрвали вiд тулуба. Але, незважаючи на трупнi плями i блiдий колiр, рука виглядала бездоганно. Доглянута шкiра, тонкi пальчики з ошатним манiкюром. На великому пальцi золотий перстень з величезним бордовим каменем. Так би мовити: «Застали зненацька, але я не впала пальцями в бруд». Св’ятопятов представив картинку у себе в головi з балакучою рукою i мимоволi посмiхнувся.

– Що такого веселого ви знайшли, шановний Олександре Миколайовичу, у вiдiрванiй частини тiла? – запитав одягнений в цивiльне чоловiк.

– Ааа, ось i стерв'ятники злетiлися, – простягнув Св’ятопятов. – Щось ви довго, ми вже зачекалися.

– Я приiхав ще хвилин двадцять тому, в почуття ВАШИХ пiдопiчних приводив, – вiдповiв чоловiк. – Непритомнiе молодь. Це ми з вами надивилися за роки служби, а для них труп побачити справжнiй стрес.

– Так ви ж «лiкар» не по живим, а по тим, хто дух випустив, – зi знущальною ноткою вимовив полковник.

– Єхидствуйте-ехидствуйте, Олександр Миколайович, тiльки все одно без нашого брата вашi розслiдування можна в довгий короб вiдкладати, як нерозкритi.

– Ой та годi. Що тут розслiдувати? І так видно жiноча рука, начебто молода, начебто не бiдна, – вiдповiв Св’ятопятов.

– Ось-ось «начебто». А я вiдбитки знiму, скребки вiзьму, проведу аналiзи необхiднi.