Читати онлайн «Кожному своє» Ярослав Трінчук

Кожному свое
Ярослав Трiнчук


Вчений-кiбернетик Григорiй Братишин розробляе програми, в яких можна моделювати iсторичнi персонажi. Вчений може навiть «оживляти» цих персонажiв. В Украiнi вiдбуваеться переворот. До влади приходять колишнi кагебiсти. Дiзнавшись про роботу вченого, заколотники хочуть, щоб вiн працював на них. Коли Григорiй вiдмовляеться, вони беруть у заручники його сина. Полковник, який переслiдуе Братишина, у конфлiктi з ученим зазнав поразки. Розлючений, вiн наказуе вбити сина Братишина. Юнак гине. Але чий вiн син насправдi?… У другiй частинi роману вчений вiднайшов можливiсть входити в Інформацiйне Поле Землi…





Ярослав Трiнчук

Кожному свое





ЧАСТИНА ПЕРША


Те, що культура служить поневоленню людини, а не наближенню ii до Бога, – е найбрутальнiшим винаходом людства… i його найбiльшою трагедiею.

Автор не мае намiру розважати читача…





ПРОЛОГ


Лагiдний вiтерець ледве похитуе золотавi листочки. Десь з-поза Днiпра колись там пропливе павутинка. Над плесом рiки, яка вiддзеркалюе бездонну синь небес i знехотя хлюпне на пiсок пригорщу-другу води, жовто-багряною смугою простягнувся острiв.

Набережною прогулюеться мужчина. Вiн чимось стурбований, i зовнiшнiй свiт його не хвилюе. Ковзне поглядом довкола i знову заглиблюеться в себе. Час вiд часу поглядае на годинник. Очевидно, когось жде. Йому рокiв сорок.

Машина пiд’iхала тихо i, порiвнявшись, зупинилась.

Мужчина здригнувся.

А з машини, добродушно посмiхаючись, вийшов чоловiк вiйськовоi виправи. Вiн iшов повiльно з почуттям власноi гiдностi, з почуттям переваги над усiм свiтом.

Це майор КГБ Леонiд Орович Паскудний.

Чемно привiтався, спитав про здоров’я – обов’язковий ритуал, – i обидва, як добрi давнi приятелi, повiльно пiшли берегом.

– Будемо вважати, що на цей раз вам просто повезло, – сказав майор i зупинився… – Григорiю Федоровичу, ви як людина розумна мусите зрозумiти, що бiльше ваших фокусiв ми терпiти не будемо. Отже, взяли на себе зобов’язання – дотримуйтесь.

Григорiй Федорович пiдняв прутик i кинув у воду.

– Я дав вам розписку, що не буду займатись антирадянською дiяльнiстю, товаришу майор, але я не давав вам розписки, що не буду займатись антикомунiстичною.