Читати онлайн «На кожум’яках» Іван Нечуй-Левицький

На кожум'яках
Іван Семенович Нечуй-Левицький




Iван Нечуй-Левицький

На кожум’яках


Мiщанська комедiя на 5 дiй





Дiйовi особи


Сидiр Свиридович Рябко, киiвський мiщанин, мае крамницю на Подолi.

Євдокiя Корнiiвна, його жiнка.

Євфросина, iх дочка.

Горпина Корнiiвна Скавчиха, сестра Євдокii Корнiiвни, перекупка, вдова; перепродуе яблука.

Оленка, ii дочка.

Свирид Iванович Гострохвостий, цилюрник

Варвара, Настя, Ольга – Євфросининi приятельки, панни.

Химка, Рябкова наймичка.

Педоря, Горпинина поденщиця.

Марта, Бублейниця.

Орина, Башмачниця.

Магдалина, Меронiя – печорськi мiщанки, були послушницями.

1-й  митрополичий бас.

2-й  митрополичий бас.

Берко й Волько, жиди, процентщики.

Мiщанки, шафери, мiщани та катеринщик.

Дiя дiеться у Киевi, на Кожум’яках.

Гострохвостий та Євфросина трохи закидають по-руськiй.




ДIЯ ПЕРША



Свiтлиця Сидора Свиридовича Рябка з мiщанською обставою. Однi дверi – в кiмнату, другi – в пекарню. Дiя дiеться в недiлю по обiдi.




ВИХIД 1


Євдокiя Корнiiвна сама.

Євдокiя Корнiiвна(сидить коло стола i позiхае). Сидоре Свиридовичу! Сидоре Свиридовичу! Чи ти оце й досi спиш? Вставай вже, бо швидко до церкви задзвонять на вечерню. Ходи сюди та посидь коло мене. Нудьга мене бере, Сидоре Свиридовичу! Чи ти чуеш?

Сидiр Свиридович(обзиваеться з кiмнати). Чи то ти мене кличеш, Явдоню? Ось зараз вийду, моя голубко, тiльки трохи прочумаюсь та потягнуся разiв зо два. Вже й скучила за мною! (Виходить з кiмнати i сiдае коло жiнки).




ВИХIД 2


Євдокiя Корнiiвна i Сидiр Свиридович.

Євдокiя Корнiiвна. Авжеж скучила.

Сидiр Свиридович. Бо давно пак бачились: як у горосi та й досi…

Євдокiя Корнiiвна. Я тут сидiла, сидiла, вже все передумала, вже й богу молилась.

Сидiр Свиридович. Скучила, старенька, за мною, як голубка за голубом? Га? А ми таки, Явдоню, прожили вiк, як тi голуб’ята в парцi. Як я тебе не бачу, то й сум мене бере!

Євдокiя Корнiiвна. Добрий сум! Пiшов собi в кiмнату та й хропе, аж кiмната дрижить, а я тут сама сиджу. Нема до кого й слова промовити.

Сидiр Свиридович. А чи пам’ятаеш, Явдоню, як я присватувався до тебе! Як тодi вертiвся коло тебе.

Євдокiя Корнiiвна. Ще б пак не пам’ятала! На всi Кожум’яки не було тодi такого вертуна, як ти.

Сидiр Свиридович.