Перемудрив
Панас Мирний
ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Перемудрив» Панаса Мирного – п’еса, у якiй простежуються риси захiдноевропейськоi комедii***. Вона присвячена проблемi свободи особистостi в суспiльствi, на перший план тут виходять не побутовi конфлiкти мiж людьми, а конфлiкти iдей. Перу автора належать й iншi драматичнi твори, зокрема, «Лимерiвна», «Згуба», «Спокуса».
Панас Мирний
ПЕРЕМУДРИВ
Комедiя в п'яти справах
Справляють:
Храпко Василь Трохимович, 50 лiт. Дряпига-аблокат. Одягнений не то по-панському, не то по-мiщанському: у довгополому сертуцi при манишцi. Невисокого зросту, лисенький; вуси пiдстриженi.
Петро – його син, 22 лiт. Студент Одеського унiверситету.
Галя – дочка його, 20 лiт. Тiльки що скiнчила гiмназiю. Невеличка на зрiст, сухенька, чорнява.
Явдошка, або Дуня – друга дочка, 18 лiт; бiлява, висока, огрядна.
Прiся – красива, брава дiвка, 19 лiт. Наймичка Храпкова.
Кирило – дiд. Пасiчник у Храпка.
Вовк – багатий щетинник.
Грицько – його син 24 лiт. Високий красивий парубок.
Печариця – 27 лiт. Учитель народноi школи.
Передерiй – мiщанин, проноза.
Перепадя – козак, Передерiiв полигач.
Тхориха – козача вдова.
Син ii.
Жiнка з дiвчинкою.
Засiдатель, соцькi, десятники. Люди – чоловiки й жiнки.
Коiться в багатому мiстечковi.
– СПРАВА ПЕРША —
Робоча хата Храпкова. На середнiй стiнi з правого боку дверi, з лiвого – у куток – канапка; далi вiд неi, наближаючись до кiнця кону, стiл з усякими ящиками; на столi стоiть евангелiе у шкуратяних палiтурках, з золотим хрестом посерединi; з бокiв столу – книжок багато. За столом сидить Храпко, щось пише i часом риеться в книжках.
Вихiд І
Храпко(кладучи перо). Х-ху! уморився!.. Нi, не далось менi це письменство, та й годi! Що я тут написав, а от аж пальцiв не розведу – натрудив руку. От i кажуть: важке дiло цiпом махати або косою тягти. Брехня! писати важче. Там аби здужав – усiею рукою держи та, знай, тягни, а тут – самими пальцями володiй, заставляй iх виводити лiтеру за лiтерою… виведеш бiсового батька!.. Он як наварганив! (Бере папiр, розглядае). Іч – мов п'яницi порозхилялись на всi боки: те туди, а те сюди. І чого б воно? Бачиться, й перо мiцно держу, i руки не трусяться, а стрiчки, мов молодими биками рiлля зорана, – i сюди, й туди погнулися.
Loading...