Читати онлайн «Перевтілення» Франц Кафка

Перевтiлення
Франц Кафка

Франц Кафка – вiдомий австрiйський письменник. Його твори, просякнутi абсурдом i страхом перед зовнiшнiм свiтом та вищим авторитетом, здатнi пробуджувати в читачевi вiдповiднi почуття тривоги, i це – унiкальне явище у свiтовiй лiтературi. Героем повiстi «Перевтiлення» е Грегор Замза. Одного дня вiн прокидаеться… перевтiлений на велику комаху. Грегор втрачае роботу, родина замикае його в кiмнатi. Змiна, яка повнiстю iзолювала Грегора вiд свiту, призводить у кiнцi до його смертi, що насправдi е полегшенням для родини, якiй вiн набрид. У символiчному планi iсторiя поступового виштовху-вання героя з кола близьких людей прочитуеться як про-цес безжалiсного вiдторгнення благополучним байдужим суспiльством «хвороi» на свое нещастя людини. І на жаль, сам Кафка вповнi це вiдчував.

Франц Кафка

ПЕРЕВТІЛЕННЯ

1

Одного ранку, прокинувшись пiсля неспокiйного сну, Грегор Замза побачив, що перетворився на страшну комаху. Вiн лежав на твердiй, схожiй на панцир, спинi i, лиш тiльки пiдводив голову, як бачив свiй коричневий, опуклий, подiлений лусочками на дуги живiт, на якому ще ледь трималась ковдра, готова будь-якоi митi сповзти. Його численнi, мiзерно тонкi супроти усього тiла нiжки безпорадно метлялися перед очима.

«Що зi мною сталося?» – подумав вiн. Це був не сон. Його кiмната, справжня, хiба що занадто маленька, проте звичайна кiмната, мирно покоiлася в своiх чотирьох добре знайомих стiнах. Над столом, де було розкладено розпакованi зразки сукна – Замза був комiвояжером, – висiв портрет, який вiн недавно вирiзав з iлюстрованого журналу та вставив у красиву позолочену рамку. На малюнку було зображено даму в хутряному капелюшку та боа, вона сидiла прямо й виставляла напоказ глядачевi важку хутряну муфту, в якiй повнiстю щезала ii рука.

Згодом Грегор перевiв погляд на вiкно, i через похмуру погоду – було чути, як тарабанять краплi дощу по жерстяному пiдвiконню – йому стало зовсiм сумно. «Було б добре ще трохи поспати та забути про всi нiсенiтницi», – подумав вiн, але це було неможливо, адже маючи звичку спати на правому боцi, йому нiяк не вдавалось змiнити свого положення. Хоч би як не намагався вiн повернутися на правий бiк, все одно перекочувався на спину.