Читати онлайн «Пригоди Лапунчика та Хрюндика» Людмила Борисовна Волок

Пригоди Лапунчика та Хрюндика
Людмила Борисовна Волок


Лапунчик – маленьке зайченятко, що живе у величезному казковому лiсi. Його товариш – кругленький смугастий кабанець Хрюндик. У життi цих двох чимало чого вiдбуваеться вперше: вони разом втрапляють у халепи, знаходять нових друзiв i поринають у веселi пригоди. Ця добра i весела повчальна книжечка розрахована для дiтей молодшого вiку i чудово пiдiйде для захопливого сiмейного читання.





Людмила Волок

Пригоди Лапунчика та Хрюндика





Як Лапунчик втрапив у халепу


У величезному казковому, прекрасному, густому лiсi, де зустрiчалися i непролазнi хащi, i свiтлi галявини з яскравими квiтами i запашними травами, жив собi Лапунчик.

Лапунчик був маленьким зайченятком, але не таким, як усi маленькi зайченятка. Ми думаемо, зайченятка – вони якi? Пухнастi. Ласкавi. Слухнянi. Трохи боязкi. Їх хочеться захищати, обiймати i пестити.

Але Лапунчик був не таким. Вiн був – тримайтеся, бо про таких зайцiв ви ще не чули! – Лапунчик був розбишакою. На нього iнодi хотiлося накричати (що, нiде правди дiти, таки дiйсно траплялося). А часом Лапунчик мiг утнути таке, що його хотiлося навiть вперiщити чимось, що потрапить пiд руку – особливо матусi Зайчисi. Втiм, на щастя, такого не траплялося, бо матуся Лапунчика дуже любила. Але захищати, обiймати й пестити його здебiльшого хотiлося тодi, коли Лапунчик, вдосталь набiгавшись i напустувавшись, солодко засинав у своему лiжечку.

З того самого часу, як Лапунчик став пiдростати i дослiджувати свiт навколо, не стало спокою у дружнiй заячiй родинi. Була вона чималенькою: мама Зайчиха, тато Заець, старший брат Лапунчика – Зайко, та старша сестра Лапунчика – Заюня. Лапунчика навiть назвали саме так, а не якимось Зайченятком чи Зайчиськом, бо всi сподiвалися, що мале ростиме винятково лагiдним i спокiйним створiнням. Та, як ми знаемо, сталося iнакше. Інодi рiднi сердилися на Лапунчика i сварили його. Тодi Лапунчик сумував i думав, що його нiхто не любить. Але то було неправдою – i зрозумiв це Лапунчик якраз у той день, коли сталася халепа.

Старший брат Зайко часто повторював:

– Лапунчику, не бешкетуй, а то втрапиш у халепу!

Лапунчик його слухав i починав уявляти, що ж таке халепа, бо слово це було зайченятковi незнайомим.