Читати онлайн «Принц України» Тимур Іванович Литовченко, Олена Олексіївна Литовченко

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Loading...

Сторінка 1

Принц Украiни
Тимур Іванович Литовченко

Олена Олексiiвна Литовченко


23 лютого 1957 року в Кремлi святкували не тiльки День Радянськоi армii та Вiйськово-морського флоту – полiтична елiта СРСР мала значно бiльш грунтовний привiд для святкування, адже цього дня в Лондонi за загадкових обставин помер гетьман у вигнаннi Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радiв радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що нiяких гетьманiв в Украiнi бiльш нiколи не буде, а по-друге – шлях до укладання повномасштабноi торговельно-економiчноi угоди з Великою Британiею вiдтепер був вiдкритий.

То хто ж такий був Данило Скоропадський?

Ще будучи зовсiм малим, вiн опинився з родиною на чужинi. Проте мрii про незалежну Украiну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг вiдчути й побачити зблизька, нiколи його не полишали. Слiдуючи заповiту батька, Данило Скоропадський усе свое подальше життя присвятив служiнню в iм’я Украiни, був палким патрiотом i свято вiрив у свiй народ. Авторитет гетьманича серед украiнськоi дiаспори був надзвичайно високим, i його, безперечно, можна назвати одним iз лiдерiв украiнського руху в емiграцii. Отже значення цiеi людини для украiнцiв, якi жили за кордоном, важко переоцiнити.

Що ж все-таки сталося 60 рокiв тому?…

Тимур i Олена Литовченки

Принц Украiни

60-м роковинам вiд дня загадковоi смертi останнього в iсторii украiнського гетьмана (у вигнаннi) присвячуемо…

Вiд авторiв


Майже всi учасники подiй, описаних в цьому романi, вже вiдiйшли в iнший свiт. Деякi з цих людей залишили мемуари. Однак оскiльки iхнi iнтереси й оцiнки тих чи iнших подiй не завжди збiгалися (а нерiдко навiть кардинально розходилися), ми вибудували власну – авторську концепцiю, де певною мiрою враховано позицiю кожного персонажа нашого твору.

Щоправда, е виняток: один-единий фiгурант описаних подiй живий i досi. Назвати його повноправним учасником в жодному разi не можна: адже менш нiж за рiк до трагiчноi розв’язки нашоi iсторii вiн тiльки-но з’явився на свiт. Тому, керуючись етичними мiркуваннями, ми вирiшили не називати цю людину на iм’я: хтозна, як вiн може вiдреагувати, прочитавши про самого себе не в документальному, а в художньому творi!..