Читати онлайн «Сойчине крило» Іван Франко

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Loading...

Сторінка 1

Сойчине крило
Іван Якович Франко


Iван Якович Франко

СОЙЧИНЕ КРИЛО

Сойчине крило

Із записок вiдлюдька

Завтра Новий рiк i заразом сороковi роковини моiх уродин. Подвiйний празник. А бодай подвiйний пам’ятковий день. І я надумав стрiтити його незвичайно, празнично.

Ха, ха, ха! Празнично! Що таке празничне стрiчання Нового року? Шумне товариство, молодi жiночi голоси, мов срiбнi дзвоники. Старшi панове гудуть, мов дуби в теплому вiтрi. Свiтло салону. Звуки фортеп’яна. Хор, пiснi, сола... Декламацiя, брава, оплески. Жарти. «Кришталева чаша, срiбная криш...» Наближаеться пiвнiч. Починае бити дванадцята. Всi пiдносять чарки, вихиляють душком, а батько родини кидае свою додолу. Нехай так пропадае всяка турбота! Бреннь! І раптом гаснуть свiтла. Всi запирають у собi дух. Бам... бам... бам... Числять до дванадцяти. Най жие Новий рiк! Най сяе нове щастя! Свiтла! Музика. Пiснi. Новi чарки, новi тости. Поцiлуi. Радiсть i стиски рук... Дiти, дiти!

Та що балакати! І я там був, мiд-вино пив. І я колись стрiчав отак сю врочисту хвилю, смiявся i радувався назустрiч тiй приманi, що зветься Новим роком. І до мене простягалися теплi руки, смiялися блискучi очi, шептали солодкi слова не однi малиновi уста. І я вiрив, мрiяв, любив. Тонув душею в рожевiм туманi, будував золотi замки на вiтрi, вважав окрасою життя те, що було лише конвенцiональною брехнею...

Минулося. Сороковий рiк життя, так як i тридцять дев’ятий, i тридцять восьмий, починатиму зовсiм iнакше. Вiдлюдьком, самiтником. Та сим разом попробую празничнiше, краще, гармонiйнiше розпочати його, як двох попереднiх рокiв.

Поперед усього до чорта меланхолiю!

Двох попереднiх рокiв я ще був новаком у твердiй школi самоти. Ще не порвав усiх ниток з минулим i теперiшнiм. Ще щось тягло мене кудись. У душi ще не вмерла була та мала дитинка, що плаче до мами. Тепер се вже скiнчилося. Давнi рахунки замкненi, давнi рани загоенi. Де колись хвилювало та бушувало, тепер тихо та гладко.

Сьогоднiшнiй празник буде заразом перший трiумф мойого нового свiтогляду, новоi життевоi норми. А ся норма — старе Горацiеве: Аеquam servare mentem!

Без оптимiзму, без зайвих надiй, бо оптимiзм — се признак дитячоi наiвностi, що бачить у життi те, чого нема, i надiеться того, чого життя не може дати.


Читати онлайн книгу без реєстрації і смс - це не просто зручна функція, але й корисна. Адже ви зможете будь-яку вільну хвилину проводити з користю для себе. По дорозі на роботу або в довгій подорожі завжди можна відкрити улюблену книгу - час пролетить швидше.

Читати онлайн книгу «Сойчине крило» Івана Франко дуже зручно ще й тому, що вам не потрібно мати вільне місце на смартфоні або планшеті. Це оцінять ті, хто звик використовувати кожну вільну хвилинку з користю.

У нашій електронній книжковій бібліотеці ви можете безкоштовно читати онлайн книгу «Сойчине крило» Івана Франко безкоштовно без реєстрації. Для цього всього лише потрібно вибрати відповідний шрифт і відшукати сторінку, на якій ви зупинилися. Тепер насолоджуватися читанням можна завжди і скрізь!