Читати онлайн «У черницях» Панас Мирний

У черницях
Панас Мирний


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«У черницях» Панаса Мирного е продовженням п’еси «Лимерiвна» i засвiдчуе формування нового типу драми***. Проблеми свободи особистостi, актуалiзацiя морально-фiлософськоi тематики присутня у цьому творi. Перу автора належать й iншi драматичнi твори, зокрема, «Згуба», «Спокуса» та iн.





Панас Мирний

У ЧЕРНИЦЯХ




(Продовження «Лимерiвни»)


Драма в 5 справах i 6 постановах

Справляють:

Ігуменя – в монастирi.

Марфа – черниця.

Серафима – черниця.

Маруся, а в черницях сестра Юлiана.

Кнуриха – мати ii.

Кнур – батько ii.

Василь Безродний – гайдамацький отаман.

Гарасим – монастирський сторож.

Кобзар.

Черницi, люди, гайдамаки, запорожцi.

Дiеться у другiй половинi XVIII вiку.




– СПРАВА ПЕРША —



Велика свiтлиця, чепурно прибрана. По стiнах у золотих рамах святi образи, у кутку iх – цiла божниця. Долiвка вистелена килимами, кругом невеличкi гарнi крiслечка. Саме сонце сходе i обдае хату ясним свiтом. Сестра Марфа пораеться: пил з образiв стирае, долiвку мете.




Вихiд І


Сестра Марфа. Ач, сонце як грае; надворi гарно, весело. Земля покрилася травицею зеленою, дерево заквiтчалося листом пишним, повiтря чисте та свiже. Ясне сонечко все те пестить-грiе. Чуднi i дивнi дiла твоi, господи! Розпросторив ти свою руку над землею, увесь свiт повив красою величною. Невеличка комашина радiе тобi; кожна пташка спiвае славу твою. Дивний i величний свiт, господи! А в нас, правду кажучи, завжди однаково: як лiтом, так i зимою, як повеснi, так i восени. Сумно, нудно.

Чуеться стук у дверi.

Голоси. Господи Іiсусе Христе, сине божий! Помилуй нас.

Сестра Марфа. Амiнь. Хто там?

Голоси. Сестра Серафима. Можна увiйти?

Сестра Марфа. Можна. Увiходе сестра Серафима, хреститься i робе низький поклон.




Вихiд II


Сестра Серафима. Благодать господа нашого Іiсуса Христа буде з нами.

Сестра Марфа. Амiнь. На всякiм мiсцi владичество його.

Сестра Серафима(пiдходе до Марфи). Доброго ранку, сестро Марфо. Дозволь облобизати тебе не яко Іуда, а яко розбойник. (Цiлуються).

Сестра Марфа. Що скажеш, сестро Серафимо?

Сестра Серафима. До матушки гуменi, сестро Марфо. Рано ще, спочивае, мабуть? Он i ти ще не поприбирала.

Сестра Марфа. Ще не виходила з покою… Сядь он там посидь. Вона не забариться вийти.