Читати онлайн «Війна світів» Герберт Велз

Вiйна свiтiв
Герберт Уеллс

Зарубiжнi авторськi зiбрання
Видатний британський письменник Герберт Веллс (1866–1946) – автор близько 40 романiв, один з першопрохiдцiв у жанрi науковоi фантастики. Ще на початку XX ст. вiн передбачив великi вiдкриття, якi змiнять долю людства, намалював картини майбутнього. Його твори вiдрiзняються оригiнальнiстю, непередбачуваним сюжетом i яскравими, цiкавими героями. А деякi винаходи, описанi ним iще сто рокiв тому, iснують i сьогоднi.

У романi «Вiйна свiтiв» iдеться про напад марсiан на Землю, якi прибули на космiчних капсулах на територiю Британii. Вони знищують мiста, лiси, все живе. Спокiйно й планомiрно вiдбуваеться винищення людства. У марсiан немае переживань та почуттiв, вони працюють 24 години на добу, позбулися статевих ознак i розмножуються брунькуванням. Веллс застерiгае, що i люди колись можуть стати такими.

До видання також включено оповiдання письменника, якi мало знайомi сучасному читачевi.

Герберт Веллс

Вiйна свiтiв

Збiрник

© Д. Х. Паламарчук (правонаступники), переклад украiнською, 1967

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2021

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2015

* * *

ВІЙНА СВІТІВ

Переклад Дмитра Паламарчука

Моему братовi Френковi Уеллсу, що подав iдею цього роману

Але хто живе в цих свiтах, якщо вони заселенi? Ми чи вони – Володарi Свiту?.. Та й хiба все створено тiльки для людини?

    Кеплер (цитовано в Бертоновiй[1 - Роберт Бертон (1557–1640) – англiйський фiлософ-гуманiст.]«Анатомii меланхолii»)

Книга перша

ПРИБУТТЯ МАРСІЯН

І. НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ

В останнi роки дев’ятнадцятого столiття нiхто не повiрив би, що за всiма людськими справами зосереджено й пильно стежать iстоти бiльше розвиненi, анiж людина, хоча й такi самi смертнi, як i вона; що в той час, коли люди заклопотанi своiми справами, iх дослiджують i вивчають, може, так само уважно, як людина дослiджуе пiд мiкроскопом хвилинне життя нижчих органiзмiв, що плодяться й кишать у краплинi води. З безмежною пихою снували люди туди й сюди по всiй земнiй кулi, поглинутi своiми мiзерними турботами, певнi своеi влади над матерiею. Мабуть, так поводяться пiд мiкроскопом й iнфузорii.