Читати онлайн «Володар Мух» Вільям Ґолдинґ

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Loading...

Сторінка 1

Володар Мух
Вiльям Голдинг


Безлюдний острiв. Блакитна лагуна. Дiти. Рай?… Саме тут опинилась група пiдлiткiв, якi внаслiдок авiакатастрофи залишилися на самотi, без дорослих. Що може трапитися з людиною на порожньому островi?… Усе. Дiти, якi загрались у жорстокiсть, боротьбу за владу, полювання, вiйну, дуже швидко забули, що таке поряднiсть, доброта й милосердя… Втратити людську подобу виявилося вкрай легко. Мабуть, тому що пiд тонким шаром цивiлiзацii в кожному з нас причаiвся дикий Звiр… Це страшна й напружена, мов напнута стрiла, книга. Читати – обов’язково.

Вiльям Голдинг

Володар мух

Моiм батьковi й матерi

Роздiл 1

Голос морськоi мушлi


Ясноволосий хлопчик обережно спустився зi скелi й пробирався до лагуни. Вiн скинув шкiльного светра й волочив за собою в руцi, сiра сорочка пристала до тiла, чуб прилип до чола. У смузi потрощених дерев, що довгим шрамом вганялась у джунглi, спека стояла, як у лазнi. Вiн iшов, важко спотикаючись об лiани та поваленi стовбури, аж раптом пташка, червоно-жовта з’ява, метнулась угору з вiдьомським криком; йому луною озвався iнший крик:

– Гей, почекай-но!

Кущi обабiч виламу захиталися, на землю градом сипонули краплi.

– Почекай-но, – повторив голос, – я зачепився.

Ясноволосий зупинився i пiдтяг шкарпетки рiзким автоматичним рухом, що на мить уподiбнив джунглi до котрогось iз англiйських графств. Знову почувся голос:

– Ворухнутися не можу в цих лабетах.

Той, хто говорив, назадгузь вибирався з кущiв, видираючи в гiлок брудну куртку-вiтрiвку. Його пухкi голi ноги колiнами застрягли у колючках i були геть подряпанi. Хлопець зiгнувся, обережно вiдчепив колючки й обернувся. Вiн був нижчий за ясноволосого i дуже огрядний. Ступив крок, нагледiвши безпечну мiсцину, й глянув крiзь товстi скельця окулярiв.

– А де той, з мегафоном?

Ясноволосий похитав головою:

– Це острiв. Так менi, принаймнi, здаеться. А он там, у морi, риф. Можливо, тут узагалi немае дорослих.

Товстун сторопiв.

– Був же той пiлот. Правда, не в салонi для пасажирiв, а в кабiнi попереду.

Примруживши очi, ясноволосий уважно оглядав риф.

– А iншi дiти? – провадив далi товстун. – Дехто з них мав урятуватися. Правда ж?

Ясноволосий рушив до води з якомога недбалiшим виглядом.