Я, Мiлена
Оксана Стефанiвна Забужко
Тут могла б бути ваша реклама
Зовнi все було начебто гаразд. Тобто, все i справдi було гаразд – так запевняла себе Мiлена, кваплячись темними зимовими вечорами з телестудii додому. Сторожко дрiбцяючи по невидимих ковзанках, вона наближалася до будинку i, перш нiж звернути у двiр, заходила часом пiд каштани, що вiддiляли будинок вiд вулицi, – задерши голову, вiдшукати поглядом своi вiкна… Найчастiше свiтилося в спальнi – розмитою синцюватою плямою знизу на портьерах: пухтик дивився телевiзор.
Оксана Забужко
Я, Мiлена
Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля»
2014
© Забужко О. С., 2014
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2014
© Ростислав Лужецький, художне оформлення, 2014
ISBN 978-966-14-7148-0 (fb2)
Жодну з частин даного видання
не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi
без письмового дозволу видавництва
Автор фотографiй i дизайнер обкладинки Ростислав Лужецький
Соломii Павличко
Зовнi все було начебто гаразд. Тобто, все i справдi було гаразд – так запевняла себе Мiлена, кваплячись темними зимовими вечорами з телестудii додому (обличчя все ще малорухоме пiд незнятим гримом, i слабкий, на гадку про мужа – а я тут жду, жду, – усмiх нiжности, що самовiльно вiддимав губи поцiлунковою трубочкою, – ах ти, котуся моя, – пробивався крiзь грим, мов крiзь отi понамерзлянi коржi на асфальтi, на якi потемки ввесь час треба вважати – навiть якщо iх там нема). Сторожко дрiбцяючи по невидимих ковзанках, вона наближалася до будинку i, перш нiж звернути у двiр, заходила часом пiд каштани, що вiддiляли будинок вiд вулицi, – задерши голову, вiдшукати поглядом своi вiкна й по тому, котре з них освiтлене, дiзнатися, що зараз, не пiдозрюючи про радiсть ii наближення, робить лапчик (мурчик, хвостик-пухтик). Найчастiше свiтилося в спальнi – розмитою синцюватою плямою знизу на портьерах: пухтик дивився телевiзор. Як вiн звичайно жартував – нарощував хвостика: перед екраном у нього чомусь починалась ерекцiя. І ще вiн казав, що видивляе Мiлюнчика.
Loading...