Читати онлайн «Заворожена криниця» Пантелеймон Куліш

Заворожена криниця
Пантелеймон Олександрович Кулiш




Пантелеймон Кулiш

Заворожена криниця


Вертоград моей сестры…

    Пушкин




* * *


У сестри моеi тихо
Процвiтае сад в оградi.
Кiнамон, моя утiха,
Нард, алое в любiм садi.

Там квiтки, як в божiм раю.
Що на Тигрi да Євфратi,
Зорями в травi зоряють,
Тонуть-плавлють в ароматi.

Там гранати наливнii,
Солодощiв дивних повнi…
Гудуть бджоли золотii,
Мов з Едему тихi дзвони.

Серед саду-винограду
В кринах схована криниця…
Мойму серцю на вiдраду
Заворожена водиця.

Заворожена й заклята,
Щоб не знали люде ходу:
Бо призначено для брата
Чисту воду-прохолоду..

Вiтре тихий вiд заходу!
Вволи волю мого серця:
Повiнь чарами на воду.
Нехай ллеться, нехай ллеться.

Вiтре буйний аквiлоне!
Подми чарами, крилатий,
На тi нарди, кiнамони,




* * *


І вдень журюсь, i серед ночi:
Ой Лелечко ж, мiй боже Лелько!
Весна та гарнi карi очi
У змовi на мое серденько.

Весна та гарнi карi очi
На мене потайно змовлялись,
І рози й солов’i щоночi
В тi, певно, змовини мiшались.




* * *


Благословляю час той, i годину,
І ту ясну невимовну хвилину,
Як я, об’iхавши свiт-Украiну,
Тебе побачив, над людей людину.

В тобi з душею понялась урода
І з серцем тихим — розуму свобода…
Пещене чадо рiдного народа!
Пишаеться тобою вся природа.

До тебе я, приблуда, приблудився,
На тебе я, мов на святу, дивився,
Твоiм умом i серцем просвiтився,
Немов на свiт удруге народився.

Благословен же час той i година
І ти, ясна, незабутна хвилино.
Як свiт менi широкий — Украiна
В тобi з’явився, над людей людино!




* * *


Блукав я самiтно промiж деревами
З моею печаллю один
І мучивсь гiркими давнiшнiми снами,
Та й знов собi серце вразив.

Де ви сього слова про жаль мiй набрали
Пташки, в воздуховiй горi?
Коли б же ви про мене у спiвах мовчали,
Було б iще гiрше менi.

1896, ноября 17. Гейне 1,38




* * *


В твоi голубенькi очi,
Як в море тихе, зазираю,
І мрiй стiльки в серцi у мене,
Що я про них слова не маю.

Про очi твоi голубенькi
Я всюди, о, всюди гадаю
І в морi голубеньких думок
Щасливим умом поринаю.