Читати онлайн «Зів’яле листя» Іван Франко

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Loading...

Сторінка 1

Зiв’яле листя
Іван Якович Франко


Iван Якович Франко

ЗІВ'ЯЛЕ ЛИСТЯ

(1896)

Перший жмуток (1886-1893)


* * *

Не знаю, що мене до тебе тягне,
Чим вчарувала ти мене, що все,
Коли погляну на твое лице,
Чогось мов щастя й волi серце прагне
І в грудi щось метушиться, немов
Давно забута згадка пiль зелених,
Весни i квiтiв, — молода любов
З обiйм виходить гробових, студених.
Себе я чую сильним i свобiдним,
Мов той, що вирвався з тюрми на свiт;
Таким веселим, щирим i лагiдним,
Яким я був за давнiх, давнiх лiт.
І, попри тебе йдучи, я дрижу,
Як перед злою не дрижав судьбою;
В твое лице тривожно так гляджу, —
Здаесь, ось-ось би впав перед тобою.
Якби ти слово прорекла менi,
Я б був щасливий, наче цар могучий,
Та в серцi щось порвалось би на днi,
З очей би слiз потiк полявся рвучий.
Не знаемось, нi брат я твiй, нi сват,
І приязнь мусила б нам надокучить,
В життi, мабуть, нiщо нас не сполучить,
Роздiльно нам прийдеться i вмирать.
Припадком лиш не раз тебе видаю,
На мене ж, певно, й не зирнула ти;
Та прецiнь аж у грiб менi — се знаю —
Лице твое прийдеться донести.


* * *


Не боюсь я нi бога, нi бiса,
Маю серця гiпотеку чисту;
Не боюся я й вовка iз лiса,
Хоч не маю стрiлецького хисту.
Не боюсь я царiв-держилюдiв,
Хоч у них е солдати й гармати;
Не боюсь я людських пересудiв,
Що потраплять i душу порвати.
Навiть гнiв твiй, дiвчино-зiрничко,
Не лякав мене нi крихiтки:
Я люблю те рум'янее личко
І розiскренi очi-красiтки.
Лиш коли на те личко чудове
Ляже хмарою жалiсна туга,
І болюще дрижання нервове
Тi усточка зцiплить, як шаруга,
І докiр десь у горлi пропаде,
І в знесиллi опустяться руки,
І благае пiдмоги, поради
Прошибаючий погляд розпуки,
Отодi мое серце стискае,
Мов клiщами, холодна тривога:
Бiль нiмий мене бiльше лякае,
Нiж всi громи й злих сил перемога.


* * *


Раз зiйшлися ми случайно,
Говорили кiлька хвиль —
Говорили так звичайно,
Мов краяни, що нечайно
Здиблються з-за трьохсот миль.
Я питав про щось такее,
Що й не варт було питать,
Говорив щось про iдеi —
Та зовсiм не те, не тее,
Що хотiлося сказать.


Читати онлайн книгу без реєстрації і смс - це не просто зручна функція, але й корисна. Адже ви зможете будь-яку вільну хвилину проводити з користю для себе. По дорозі на роботу або в довгій подорожі завжди можна відкрити улюблену книгу - час пролетить швидше.

Читати онлайн книгу «Зів’яле листя» Івана Франко дуже зручно ще й тому, що вам не потрібно мати вільне місце на смартфоні або планшеті. Це оцінять ті, хто звик використовувати кожну вільну хвилинку з користю.

У нашій електронній книжковій бібліотеці ви можете безкоштовно читати онлайн книгу «Зів’яле листя» Івана Франко безкоштовно без реєстрації. Для цього всього лише потрібно вибрати відповідний шрифт і відшукати сторінку, на якій ви зупинилися. Тепер насолоджуватися читанням можна завжди і скрізь!