«Біґ Мак. Перезавантаження» Сергій Жадан

… яке життя може крутитись довкола палаців культури? Ви бачили ці палаци? Ви бачили цю культуру?

Я взагалі-то не космополіт, але я зрозумів тут таку річ: насправді простір не поділяється на свій або чужий, простір буває або вільний, або контрольований, розумієш? Мені насправді насрати, де я живу, головне – як я живу. А тут я живу так, як мені хочеться.

Мені подобаються міста впродовж перших кількох годин перебування. Тоді вони ще ховали безліч несподіванок, і уявлення про них чисте, мов готельна білизна або ксероксний папір, – за кожним рогом може початися будь-що, і оте будь-що – значно важливіше й привабливіше за всі твої топографічні знання.

Мені вона це розповідала так: "Фотографія – це ніби полювання на птахів. Ти вихоплюєш із повітря найбільш цікаві тобі шматки, непомітно до них підбираєшся, намагаєшся піймати ці рухи й жести, ловиш їх нерозважливо й хапливо, і ходиш невтішний, коли вони вириваються тобі з рук. Будь-які спроби зафіксувати бодай щось, викликають у нас розчарування та острах, оскільки, вирвані із загального руху, з життя та природного оточення, речі, люди та машини раптом стають самотніми й роз*єднаними, вони втрачають почуття світла й радості, застигаючи й гаснучи, як вогні у вечірньому небі.