«Дай сили заплакати» Дмитрий Кешеля

«Дай сили заплакати» Дмитрий Кешеля

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Loading...

Про книгу «Дай сили заплакати» Дмитрия Кешели

«Боже великий, дай мені сили заплакати… дай мені духу пережити цю трагічну обставину, яку не можу змінити», – благав герой цієї щемливої історії над труною коханої. І в ті хвилини світ «непізнаної радості, незбагненної таїни, краси і ніжності… бентежних сподівань і далекосяжних мрій», який недавно ще так солодко йшов їм із Віоланною назустріч, «раптово зімкнувся… мертвою хвилею… і невимовною тугою… скам’янів у грудях». А потім волею незбагненних обставин він опинився на межі світів і в недоступних людині просторах. Йому відкрилося земне і позаземне буття. І навіть себе він побачив у зрілому майбутньому. Віоланна була з ним у всіх його днях, на всіх дорогах, у всіх думках, вела його світами, дарувала терпкі й світлі, наче «ясминовий дощ», здивування. І в цьому стані буття-небуття він пізнав з нею те, чого в земному житті вони не знали. Дмитро Кешеля писав не фантастичний роман. Це – глибокий і тремтливий роздум про людину і сили, які тримають її у світі. Про вічність її. І про любов, без якої неможливі і вічність життя, і вічність людини, і вічність любові. У цьому світлому романі – не трагізм двох романтичних сердець, а потужний струмінь життя. І наснажена мудрістю часів афористичність: «Життя – це вічний біль, з яким треба боротися і перемагати». «Дорога закладена в тобі, і все буде гаразд, якщо зумієш її знайти у своєму серці». «Від тих, хто втрачає смисл життя, відвертається удача». «Усе проходить, усе минає, як благословенний дощ. Вічна тільки сіль у людських сльозах». Багато думок, цінних для самопізнання і пізнання світу, й емоцій, без яких кам’яніє серце, прикликає цей роман-видіння, роман-одкровення.

Рекомендації

Казки мого бомбосховища
Казки мого бомбосховища Олексiй Чупа
Дим
Дим Володимир Худенко
Два кроки назад
Два кроки назад Роман Воробей
Людвисар. Ігри вельмож
Людвисар. Ігри вельмож Богдан Вікторович Коломійчук

Відгуки на книгу «Дай сили заплакати» Дмитрия Кешели