«Не жалію, не зову, не плачу…» Сергій Єсенін

Вірш «Не жалію, не зову, не плачу…» Сергій Єсенін

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Loading...
246 переглядів
246 переглядів
[uptolike]

Вiрш «Не жалію, не зову, не плачу…» Сергія Єсеніна

Не жалію, не зову, не плачу,
Все мине, як з білих яблунь дим.
Присягання золотом позначений,
Я не буду більше молодим.

Вже нерівно стане серце биться,
Холодок до нього проника,
Тож і світ березового ситцю
Не заманить босого блукать.

Дух бродяжий, ти все рідше ранню
Звеш мене в незвідані путі.
О, моє зів’яле розцвітання,
Буйство зору, спалах почуттів!

Став скупішим я в бажаннях нині.
Чи наснилось ти, життя мені?
Ніби я весною в ранок синій
На рожевім проскакав коні.

Тлінне все, що в світі нам явлене.
Тихо ллється з кленів листу мідь.
Будь же ти навік благословенне,
Що прийшло прожить і одлетіть!

Аналiз вiрша «Не жалію, не зову, не плачу…» Сергія Єсеніна

Вірш «Не жалію, не зову, не плачу» Сергій Єсенін написав у віці 26 років, але такі філософські роздуми не були для його творчості характерними. Поет взагалі вважав, що теми життя та смерті не настільки важливі, щоб про них розмірковували літератори у своїх творах. Та все ж одного разу Єсенін і сам почав про це думати, а в результаті з’явилось це поетичне творіння. Можливо, це був голос інтуїції, відчуття того, що жити залишилось не так вже й довго (Єсенін помер у 30-річному віці).

Поет прожив коротке, але насичене життя, пізнавши у молодому віці те, чого інші люди могли не пізнати взагалі ніколи, або ж на них це чекало лише у зрілості. Духовний розвиток Єсеніна відбувався дуже швидко, і так само швидко летів він по життю. Знали його як хулігана, алкоголіка, людину із запальним характером. Та все це відходило на задній план, коли люди знайомились з його творчістю. Єсенін був талановитою людиною, у його творчості відображалась душа мудреця, філософа, чоловіка, який знає життя.

У цьому вірші можна побачити внутрішній конфлікт поета, складність його думок і світогляду. У перших рядках він пише про те, що вже нема про що йому мріяти, немає чого бажати, але одразу ж після цього йде думка про те, що нічого вже не виправити у житті і не змінити. Розуміння цього засмучує ліричного героя, який усвідомлює, що молодість минула, а життя добігає кінця (дивно звучить для 26-річного юнака, правда ж?).

Важливим у творі є образ рожевого коня, який згадується у передостанній строфі. Він символізує юнацькі мрії, які так і не здійснились, і вже цього ніколи не буде, бо не залишилося часу. У фінальних рядках вірша поет висловлює головну думку, яка у нього закладена: життя завжди завершується смертю, і цього нікому не уникнути, тому лишається благословляти його, поки воно триває, і спокійно сприймати те, що воно колись завершиться.

Серед художніх засобів, використаних поетом, можна побачити епітети, метафори та порівняння.


На нашому сайті зібрані найкращі книги в різних жанрах: поеми, романи, вірші видатних авторів, та багато іншого. Щоб заздалегідь зрозуміти, підходить вам твір чи ні, варто ознайомитись з анотацією, а також відгуками тих, хто вже його прочитав, прочитати короткий зміст.

У нас ви можете читати онлайн або скачати книгу «Не жалію, не зову, не плачу…» Сергія Єсеніна українською мовою повністю безкоштовно, без реєстрації та смс у різних форматах, як fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (епаб), pdf (пдф) що підходять для електронних книг, телефонів на ОС Андроїд (android), айфонів, ПК (компьютер), айпадів.

Цікаві цитати та пізнавальні рецензії допоможуть вам дізнатися більше інформації про твір перед тим, як завантажити книгу або стислий переказ. Ми також пропонуємо слухати аудіо книгу / аудіокнигу (mp3) у будь-який час і будь-де.

Рекомендації

Відгуки на вірш «Не жалію, не зову, не плачу…» Сергія Єсеніна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *