«Повість про санаторійну зону» Микола Хвильовий
- Назва: Повість про санаторійну зону
- Письменник: Микола Хвильовий
- Видавництво: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
- Жанри: Українська класика, Українська освітня література
- Повна версія книги БЕЗКОШТОВНО
Loading...Про книгу «Повість про санаторійну зону» Миколи Хвильового
Микола Хвильовий – одна з найтрагічніших постатей української літератури, представник епохи «розстріляного відродження» першої половини минулого століття. Його твори пройняті романтикою і сумом, безпорадністю та абсурдом, що символізує приреченість нашого суспільства на знищення через вплив на свідомість партійної верхівки.
Одна з найбільш яскравих його новел – книга «Повість про санаторійну зону». У творі символічно зображено тогочасне суспільство під гнітом комуністичної ідеології. Автор показав своє бачення того суспільного ладу, описавши його у вигляді так званої санаторійної зони. Кожен тут – або пацієнт, або лікар, але не все так однозначно…
Рекомендуємо читати онлайн книгу «Повість про санаторійну зону» Миколи Хвильового українською мовою всім, хто хоче зайнятися душевним болем автора, відчути його витончений символізм та логіку абсурду. У сюжетній канві твору – багато доль і образів, і у кожного з героїв – своя життєва драма, свої спроби зануритися в запропоновану модель життя, намагаючись знайти в ньому сенс.
Недаремно Хвильовий звернувся до лікарської тематики – реалії життя підірвали духовне здоров’я людей, і це яскраво простежується в цій повісті. Поспішайте скачати книгу «Повість про санаторійну зону» Миколи Хвильового у нашій віртуальній бібліотеці у форматах fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (єпаб) безкоштовно, без реєстрації та sms (смс).
Цитати з книги «Повість про санаторійну зону» Миколи Хвильового
Я вам раджу: жити, читати газети, журнали "Огоньок" тощо,любуватися прекрасними краєвидами з командної висоти, "кушати" борщ, котлети і т.п. От вам моя порада. Тільки попереджаю: ніколи не згадуйте свого минулого, в противнім разі ви щось надумаєте.
Навіть великий біль стихає, коли підходить маленький, але ближче.
По суті кажучи, ми живемо зовсім не для того, щоб жити, а для того, щоб умерти. Така наша воля. Решта – не більше як ілюзія.
Передчуваючи свою остаточну загибіль, ми теж норовимо укусити когось за руку.
Рекомендації
Залишити відповідь