«Вогненні стовпи» Роман Іваничук

«Вогненні стовпи» Роман Іваничук

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Loading...
1703 переглядів
1703 переглядів

Короткий зміст книги «Вогненні стовпи» Романа Іваничука (анотація)

Ця книга – перший художній твір у незалежній Україні про героїчну історію Української повстанської армії. Події твору розгортаються на Прикарпатті, де в горнилі військових дій ворожих армій народжується нова ґенерація українців, здатних захистити свою честь, родину й рідну землю. «Вогненні стовпи» – світла данина пам’яті тим, хто віддав життя за незалежність України, воюючи в лавах УПА. Це розповідь про нашу справжню історію, про нашу українськість, про те, на чому тримається Дух нашої нації. Кілька поколінь в Україні виросло без правдивої інформації про УПА.


На нашому сайті зібрані найкращі книги в різних жанрах: поеми, романи, вірші видатних авторів, та багато іншого. Щоб заздалегідь зрозуміти, підходить вам твір чи ні, варто ознайомитись з анотацією, а також відгуками тих, хто вже його прочитав, прочитати короткий зміст.

У нас ви можете читати онлайн або скачати книгу «Вогненні стовпи» Романа Іваничука українською мовою повністю безкоштовно, без реєстрації та смс у різних форматах, як fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (епаб), що підходять для електронних книг, телефонів на ОС Андроїд (android), айфонів, ПК (компьютер), айпадів.

Цікаві цитати та пізнавальні рецензії допоможуть вам дізнатися більше інформації про твір перед тим, як завантажити книгу. Це стосується і стислого переказу. Ми також пропонуємо слухати аудіо книгу / аудіокнигу (mp3) у будь-який час і будь-де.

Цитати з книги «Вогненні стовпи» Романа Іваничука

Вони підривають себе в бункерах гранатами, щоб не здаватися в полон, перед розстрілом сміються тобі в обличчя, на допитах… вигукують "Ще не вмерла Україна!"; мало того, населення називає їх не інакше, як наші, пастухи на толоках виспівують бандерівських пісеньок… сам чув, навіть діти перед сном моляться за свою Україну і нашу погибель… У них є ідея, розумієте? Й ту ідею їм утверджуємо ми! Що жорстокіші стають наші акції, то впевненіше переходять вони з оборони до наступу… Що ми далі робитимемо з цим проклятим народом, який у боротьбі з нами перемінився з під'яремного бидла у воїнів, що маємо вчинити з населенням, яке дозріло до державницької ідеї? Хто її витруїть і як? Та ніхто й ніколи!

Мана те все: московська ментальність залишилася такою ж, як і була, — нахабною й нетерпимою до українського народу… Бо ми інші. Наш народ — то не фінсько–монгольська юрба, яка кров’ю й терором примушує підкорених до послуху, українці знадібні до парламентської системи урядування, українець шанує предковічні звичаї: громади, віча, судні ради…

"Їдеш?" – "Так, назавжди", – кивнув головою хлопець, і тоді вже не жаль, а подив пройняв Наталку від такого холодно-байдужого підтвердження: як це він важиться покинути село навіки, – хай но люди стали йому чужими, але ж не може зчужитися земля.

Мирон мізкував над феноменом розмаїття і єдності всієї нації, бо скільки тих сіл в Україні, а кожне інакше й жодне на Бондарівку не схоже, проте всі складають один народ; і що більше вникав Мирон у сутність незчисленності міст і сіл, то більше вимучував себе усвідомленням, що та єдина у своїм розмаїтті безмежна многість кисне аморфним тілом у центрі Європи, і всі, кому тільки не лінь, його топчуть, усі доять, висмоктують, зневажають, а якщо й визнають за ним перевагу – то лише в здатності до терпіння й пристосуванства.

Скачати безкоштово книгу «Вогненні стовпи» Романа Іваничука українською мовою

Рекомендації

Відгуки на книгу «Вогненні стовпи» Романа Іваничука

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *