Джеральд Даррелл
- Дата народження: 07.01.1925
- Жанри: Прикладна і науково-популярна література, Природа і тварини
- Країна: Індія
Loading...Книги Джеральда Даррелла
Біографія Джеральда Даррелла
У кожного автора в житті траплялись різні цікаві події, які могли вплинути на його творчість. До того ж у кожного з них в особистій колекції є збірки віршів, великі або маленькі твори, знамениті та не дуже. А тому перед тим, як почати читати книжки, варто дізнатися біографію або автобіографію письменника, побачити його фотографії. На нашому літературному порталі ви знайдете у списку всі найвідоміші твори Джеральда Даррелла, та зможете їх читати онлайн або слухати аудіокниги.
Повна біографія та творчість Джеральда Даррелла допоможуть вам дізнатись про те, як письменник жив, чого прагнув, у що вірив. Цікаві факти про Джеральда Даррелла розкриють його секрети, про які ви точно не знали.
У нас ви також можете ознайомитись з короткою біографією (коротко, скорочено) письменника Джеральда Даррелла українською мовою з портретом та фото. В ній будуть основні важливі моменти про життя видатної людини, а зображення дозволять краще її пізнати.
Наша онлайн-бібліотека пропонує скачати книги Джеральда Даррелла в різних форматах: txt (тхт), fb2 (фб2), rtf, epub. В повному зібранні творів ви знайдете прозу та поезію, ті твори, які ви вже, можливо, читали, і ті, про які навіть не чули.
Цитати Джеральда Даррелла
Дорогу в Эшоби может оценить по достоинству разве только какой-нибудь претендент на звание святого, который жаждет истязать свою плоть. Больше всего она напоминает высохшее русло реки, хотя по такому пути ни одна уважающая себя река не потечет.
… река чуть ускоряет свой бег и протискивается между двумя высокими, поросшими лесом скалистыми утесами; подножия их отшлифованы водой, а сверху потрепанным кружевом свисает кустарник…. по обочинам дороги мрачно, как заговорщики, стояли купы тяжелых древовидных папоротников с толстыми, приземистыми волосатыми стволами; макушки их разбрызгивались зелеными фонтанами нежной листвы.Позади остался нескончаемый зеленый лес, отсюда он кащался плотным и густым, как шерсть барана…
Но самым удивительным инструментом в этом оркестре мне показалась деревянная труба футов четырех длиной. Ее держали стоймя, уперев одним концом в землю, и дули в нее особенным образом, извлекая густой, низкий, дрожащий звук, который немало вас изумлял – никто бы не подумал, что подобное может донестись откуда-то еще, кроме как из уборной, да и то лишь если там редкостная акустика.
В конце концов, это мы, с нашим высшим разумом, решили, что совершенно естественные потребности нашего организма – нечто грязное и неприличное, а обезьяны не разделяют нашу точку зрения.