Юрій Павлович Винничук

Як можна бути залюбленим у те, чого не існує? — думав я. Як можна бути патріотом країни, якої немає на мапі? Як можна говорити мовою, яку давно заборонили? Як можна цікавитися старовиною, яка закінчилася так фатально?

Роки викристалізовують нас. Розділяють справжні цінності від емоційних і хвилинних.

Кстати, к морю мы так и не переехали, все время находились дела поважнее – то пьянка, то танцы, то футбол.

Софія не грала в Україну, вона нею й була — революційною, сильною, незрозумілою. Софія, як всі ми, несучи в собі прірву, цю прірву щоразу перестрибувала. Вона будувала й будувала. Себе, будинки, книжки. Це був її спосіб виживати в нашій внутрішній країні прірв.