В сміливих щастя завжди є!..
подався доганяти без надії догнати.
але – сміливі завжди мають щастя.
"Бог не без милості, козак не без щастя"
… І на печі від долі не втечеш.
Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи.
У цьому світі ніхто, крім людей, не вмів брехати: білка, кущ, собака – кожен був собою й нічим іншим бути не знав.
В сміливих щастя завжди є!
З божевільні-бо є лише один вихід – у могилу.
Але ніхто не пустив і пари з вуст. Є така солідарність, є такий закон неписаний, є така арештантська мораль, що подібної до неї більше немає у світі, – мораль упосліджених, святиня арештантської дружби.
Що то є молодість!
Рушниця, як дівка, — треба до неї приноровитися.
У вічнім, іноді навіть підсвідомім прагненні, бувши гарною й так, бути ще ліпшою — жінка всюди вірна собі.
Взагалі, як правило, немає на світі собаки, щоб від одного духу тигрячого не кидався зі скавулінням під ноги людини, від жаху.
…чужий за чужого не підставить своєї голови.
Тільки в устах чужинця, та ще такого далекого, дикого азіата, рідна пісня набуває враз якогось виїмкового значення і смислу.
— Ти не хворий, синку? — спитав батько, помітивши, що Григорієві щось не теє.
— Ні, ні… то так… Згадалась дурниця одна…
— А ти не думай. Хай йому хрін. Хай Ленін думає.
— Та він же, тату, вмер давно, кажуть, і в мавзолеї лежить.
— Ото ж, що лежить. Йому тепер нічого робити, то хай лежить та й думає, бо є над чим.
Щастя, як трясця, як нападе, не скоро покине…
Смiливi завжди мають щастя.
(У смелых всегда счастье есть).
Все страшне цікаве.