Показувати по: 20

Цитати письменника Лариси Денисенко

Брехня може зачепити боляче, може пройти повз тебе, може посварити тебе з людиною, може відкинути на багато кроків назад, але тільки правда здатна зламати тобі все життя.

У болю є і щось позитивне. Це позитивне полягає у тому, що біль минає і тобі здається: ти любиш увесь світ.

Слова завжди використовуються проти людей, так було вчора, так є сьогодні, так буде завтра.

У кожного слова кожної людини є своя сила і ціна.

Мужики – слабачьё, не успеваешь наораться на них, как раз – и померли.

Ранки рідко бувають добрими. Частіше за все вони, наче зголоднілі за ніч собаки, хапають за голі п`яти обеззброєних ще застиглих в обіймах сну людей, змушуючи їх пожвавлювати свої рухи, вмиватися, вдягатися, вливати в себе каву, чай або сік і вирушати на роботу, де так само треба вливати в себе каву, сік і намагатися працювати.

Втільте в життя свої п`яні обіцянки на тверезу голову. Це навчить вас тримати язика за зубами.

Ернест Гемінгвей

Людина природніше виглядає на балконі, коли курить.

Вихованість рятує бідних людей від ганьби

мужики – слабачье, не успеваешь наораться на них, как раз и померли.

Зойка матюкала усі фіскальні служби, котрі звала «смоктальними», а одного разу замовила у кількох церквах поминальний молебінь для усієї податкової служби країни.

– Віко, а чим займається ваш зі Славком батько? – запитав Щур, котрий вирішив, раз потрапив у гості, хоч і незванцем, то треба їсти, тому наклав собі на тарелю все, до чого міг дотягнутися.– Він у Росії. Валяється під парканом, – перейшла на українську Зойка.– Тітонько Зоєчко, ну навіщо ви так? Він – сценарист, дійсно, п’є, але творчі натури часто розслабляються саме так. – Віка Петрова демонструвала непересічну пам’ять, навіть я забула, що мій колишній зять робив вигляд, наче займається саме цим.Йооста напружував слух, щоб розібратися у мові.– Он расслабляется, чтоб не напрягаться, – додала пояснень Зоя.– Это система Станиславский? – поцікавився Йооста.– Не. Это система Забухало-Похмелевский, – скривила вуста в усмішці Зойка.

Ось така відповідь, а щодо словесної вдячності — годі було навіть сподіватися. «Благодарность должна быть сладенькой, занесу тебе кексов, старой сучке».

На пані капітанші МЧС була форма, і представилася вона по формі: «Вікторія Петрова, народилася в Новгородє Вєліком, живу тут, вчилася теж тут, маю офіцерське звання та кімнату в общазі, говорити буду російською, мене ця ваша мова на роботі затрахала». Віка не прогиналася під цей світ, вона вміла прогинати його під себе. «На раз-два-три».

Коли Зойка то все почула, жодних розмов із Вікою Петровою не розводила, берізки не обіймала і не висаджувала, натомість стала вітатися: «Добридень, пані Вікторіє, Слава Ісусу! Як ся маєте?» Моя грішна душа зловтішалася, не знаю, чи зробила це Зойка через любов до мене, чи завдячуючи своїй непримиренній натурі «старої панкоти» (як каже Славік).

Саме звичаї, навіть якщо вони дикі, брутальні, смішні чи незрозумілі для більшості сторонніх, роблять зі спільноти чужих людей те, що називається родиною.

Як на мене, то краще ототожнювати себе зі стіною ліфта, на якій надряпано простого, мов стусан, матюка, ніж відчувати себе святою іконою, котра чула стільки фальшивих покаянь, що остаточно зневірилась у людстві. Якщо ти подряпана стіна, то нічого доброго від людства не чекаєш, тобі не загорожує зневіра.

Бог – найвідоміший жартівник у Всесвіті.

Политика – оно ж как спорт. Можно болеть за самую сильную команду, можно за свою – больную и хромую – из чувства патриотизма или поддержки "своего"; можно кричать и убиваться, можно клацать пультиком и пить пиво, все равно они по ту сторону экрана, а мы по эту. Они на стадионе, а мы – зрители. Им важна наша поддержка во время игры, а потом, ёп-пал-л-л-ло-ногу, они на нас забивают, и они в выигрыше, как бы ни сыграли. А мы морды друг другу в кровь.

Чего ты припёрлась переть на НАТО? Вот оно тебе надо? Бабка против НАТО, кому сказать, вот они, наверное, уссались уже. Картошку иди сажай! Чего жрать всю зиму будете? Картошку за тебя никакое НАТО не посадит!

– Вот ты на немцев пашешь, а они нашу землю кровью заливали…немецкий язык – язык гестапо.

– Якщо так розмірковувати, то російська – мова розстрілів…

– А українська тоді яка?

– А українська, синку, розкладається перед тобою Чумацьким шляхом, срібним та небесним, праворуч гарнезна відьма на мітлі летить, соловейки, краплі дощові, соковиті вишні, ліворуч – гімно коров'яче, пір'я, прокльони та тополиний, падла, пух, а ти дивишся, зачарований, і не збагнеш, нащо тобі показали усю цю красу, що праворуч, та всю гидотню, що ліворуч, краще б гроші рахувати навчили.