Показувати по: 20

Цитати з книги «ДНК» Андрія Кокотюхи, Олександра Сідоренка (Фоззі), Володимира Рафєєнко, Юрія Винничука, Макса Кідрука, Сергія Жадана, Ірени Карпи

Роки викристалізовують нас. Розділяють справжні цінності від емоційних і хвилинних.

Як можна бути залюбленим у те, чого не існує? — думав я. Як можна бути патріотом країни, якої немає на мапі? Як можна говорити мовою, яку давно заборонили? Як можна цікавитися старовиною, яка закінчилася так фатально?

Кстати, к морю мы так и не переехали, все время находились дела поважнее – то пьянка, то танцы, то футбол.

Софія не грала в Україну, вона нею й була — революційною, сильною, незрозумілою. Софія, як всі ми, несучи в собі прірву, цю прірву щоразу перестрибувала. Вона будувала й будувала. Себе, будинки, книжки. Це був її спосіб виживати в нашій внутрішній країні прірв.

Свобода – це велика відповідальність,

надто цінний матеріал, щоб роздавати її тим, хто її не цінує

Представьте теплый осенний денек. Знаете, у нас в степной части страны наступает иногда такое удивительное время, когда лета уже нет, а косоглазая придуравочная девочка-осень блуждает по городу в теплом оранжевом сарафане и делает вид, что не она буквально через месяц превратиться в старую ужасную ведьму, фактически в умершую женщину, которую забыли похоронить. И тогда она будет ходить под дырявым зонтом, покачивая мокрой гниющей шляпой, и ты станешь ужасаться тому, что она в профиль напоминает Анну Ахматову, а анфас – вылитая Леся Украинка.

Тільки таке життя й приносить задоволення – життя задля життя. (Винничук)

аскетичність симпатично виглядає під час недільних богослужінь, та рідко спияє родинній гармонії.

вміти побачити, уміти пережити ще не значить уміти все згадати й розповісти.

… с первыми неделями сентября всегда наступала новая жизнь, независимо от школы, независимо ни о чего. (с) Рафаєєнко

(с.195)

Моєї люті ставало на цілий світ. Світ про це не здогадувався. (Жадан)

Деяких людей роблять митцями прості речі. Те, як вони живуть свій кожен день.