Читати онлайн «Чигиринський сотник» Леонід Григорович Кононович

Чигиринський сотник
Леонiд Григорович Кононович


Сучасна проза Украiни
Леонiда Кононовича звикли вважати основоположником кримiнального жанру в украiнськiй лiтературi, але його новий роман «Чигиринський сотник» – щось зовсiм iнше. Це гостросюжетна оповiдь про маленького козака, що немов зринув iз надр стародавньоi легенди, безтурботного мандрiвника в нетрях язичеськоi демонологii, i в той самий час – теперiшнiй лицарський роман, «козацьке фентезi», де нацiональна традицiя перегукуеться iз чужоземними мiстичними практиками, а чудове багатство мови сполучаеться з бойовою динамiкою iсторичноi саги. Це по-справжньому екстремальне читання, несподiваний i гострий погляд на наше минуле й «украiнський мир».





Леонiд Кононович

Чигиринський сотник



© Л. Кононович, текст, 2016

© «Фабула», макет, 2016

© Видавництво «Ранок», 2016




Володар ключiв




У лицарському свiтi Леонiда Кононовича



Допiру автор цього роману вважався батьком кримiнального жанру в сучаснiй украiнськiй лiтературi, будучи автором перших в Украiнi бойовикiв з «нацiональною» пiдкладкою. В який спосiб уже нинi вшанувати Леонiда Кононовича? Украiнський Толкiн? Вiтчизняний Ден Браун i Перес-Реверте в одному жанровому флаконi? У будь-якому разi в його «Чигиринському сотнику» тiшить око щира козацька автентичнiсть, а такоi яскравоi оповiдi ще пошукати в сучаснiй украiнськiй лiтературi. В неукраiнськiй, можливо, знайдеться, але хiба що за часiв трубадурiв зi скальдами i лицарями Круглого столу, де геральдика стилю поеднуеться iз бойовою динамiкою iсторичноi саги.

Натомiсть сьогоднi, як знати, всi полюють за сюжетом, i мало хто дбае про орнаментальнiсть, жанрово-стилiстичну канву, вiдповiдну поетику героiчноi оповiдi, де не лише вибухи гармат i мушкетiв, але й мудра сповiдь iсторii достоту в усьому, що згадуеться зокрема в романi Кононовича. Зброя, вбрання, традицii i ритуали, коли героi «в кожухах, вивернутих догори вовною, у шапках пелехатих, i пiд кожним бахмат добрячий», i «тiльки зблизька знати було, що то щирi запорожцi, бо в шаблi, ратиська й огневу стрiльбу озброенi».

Зчаста украiнська традицiя перегукуеться в цьому романi з чужинними свiтоглядними практиками, але на це так само iснуе слушна одповiдь.