Сiрий
Тарас Титорчук
Коли батько малого Вадима знаходить дике щеня i привозить додому, нiщо не вiщуе бiди. В родинi з’явився пес – чи ж не привiд для радостi? Та минають роки, хлопець все життя прожив поряд iз Сiрим i починае пiдозрювати, що собака не настiльки вiрний та доброзичливий, як здаеться. Дивлячись, як величезний вiвчар з дня у день поглинае iжу, Вадим думае, що Сiрий набирае сили. Для чого? Адже скiльки вовка не годуй все-одно у лiс дивиться. За мотивами украiнськоi народноi казки, iсторiя яку не розказують дiтям.
Тарас Титорчук
Сiрий
Повiсть
Знаете, я нiколи не думав, що сяду писати власну автобiографiю, що ось роблю зараз. Я нiколи не писав нiчого довшого чи значимiшого за шкiльний твiр-роздум на тему зображення Шевченкових Гайдамакiв чи творчого завдання в унiверситетi. Справа в тiм, що хоч я i вчусь на росiйськiй фiлологii, проте нiколи не був знаним майстром пера. Таким мiг зайнятися хiба що мiй однокурсник Льоня, який вже запатентував себе як вiдомого, у колах нашого iнституту, поета i оратора.
Льоня завжди умiв написати щось цiкаве, що торкнулося б кожного, а потiм вийти на сцену, зачитати це i вiдiйти, кланяючись i чарiвно посмiхаючись, за кулiси, пiд гучнi оплески всiх присутнiх. І бурхлива реакцiя глядачiв, слухачiв, читачiв ще довго не закiнчувалась, маленький Льонiн фан-клуб завжди знаходив хоч одного представника, аби перестрiти його десь на вулицi, у коридорi гуртожитку чи унiверу, й погомонiти з ним про те, про се… І завжди, чомусь, коли ми з Льоньою iдемо на пару, чи на турнiки, чи займати чергу в душ, чи ще кудись, у нагальних справах, я вказую йому на час, а Льоня вiдгукуеться не одразу, вищирившись, не звертаючи на мене погляду i бажаючи iще хвилину покупатися у сяйвi слави. Його ж спiврозмовник (а частiше спiврозмовниця), навпаки, дивиться на мене. Осудливо, щоправда. Й невдоволено. А потiм знову розвертаеться до Льонi, i вони продовжують своi балачки.
Останнiм часом я все частiше i частiше залишаю Льоню iз його «фанатами» та йду у своiх справах. Дiвчата люблять Льоню, i менi здаеться, що скоро одна iз таких розмов перетече у побачення i, хоч ми й живемо з ним у однiй кiмнатi як кiлькiсно, так i якiсно, ми перестанемо з ним спiлкуватися, як ранiше. А Льоня вмiе щось сказати у будь-якiй ситуацii!..
Loading...