Надія Гуменюк

Яке диво – людська пам'ять, що навіть через кілька десятиліть повертає геть усе, від рідних облич аж до запаху тоненької лугової травинки.

Скромність прикрашає людину тільки тоді, коли її більш нічим прикрасити.

А щодо кохання… Може, колись, у ваші древні романтичні часи, воно й давало людям крила. Не знаю. Але зараз… якщо й підняло воно це здібне, але якесь геть старомодне дівча, то ненадовго, скоро гепне її з висоти, кине прямісінько посеред каструль та памперсів. Завести в такому віці сім'ю – значить, поставити хрест на своєму таланті.

А може, найважливіше – стати людиною? Може, це теж дар Божий, що не кожному даний?