Олесь Гончар

Олесь Гончар – представник когорти радянських письменників нової хвилі в українській літературі. Гончар разом з іншими письменниками є правонаступниками тих, хто писав в 20-30-ті роки ХХ століття, як, наприклад, Микола Хвильовий. Основним мотивом творчості письменника стало возвеличення героїзму радянських солдат під час Другої Світової війни. Проте він не цурався більш персональних тем, як це він зробив в романі «Собор», де розповів читачеві про взаємини держави та релігії. За цей твір його було викреслено з літературного простору на два десятиліття.  

Біографія

Народився Гончар 3 квітня 1918 року в селі Ломівка на Дніпропетровщині. Батьками стали Терентій Сидорович та Тетяна Гаврилівна. Проте матері досить рано не стало, лише коли маленькому Олесю було три роки. Після цієї втрати сім’я переїздить до села Сухого, що на Полтавщині. В школу він також пішов вже в Сухому. В місцевій сільській адміністрації це село записали йому як місце народження. Вже після смерті вдова Гончара розповіла про справжнє місце народження письменника.

Після того, як Гончар закінчив школу, він продовжив навчання в Українському книжково-газетному технікумі. Там його помітив Юрій Шевельов, який був знаним на свій час письменником та літератором. В коледжі його відзначили як одного з кращих учнів. Після коледжу продовжує навчання, вступивши до Харківського університету.   

Літературна кар’єра

Саме під час навчання в ВУЗі молодий Гончар починає писати свої перші твори. Рання хронологія творчості стартує з оповідань «Черешні цвітуть», «Іван Мостовий», та інших. Ці твори він присвячував близьким та рідним людям. Певним чином, це можна назвати інтимною лірикою автора.

Наступною сходинкою для автора стає участь в Другій Світовій, коли він разом з одногрупниками пішов на фронт добровольцем в 1941 році. Спогади про війну стали основою для роману «Людина та зброя». До речі, Гончар за цей твір був нагороджений республіканською премією ім. Шевченка. В перервах між боями він продовжував писати різного роду вірші, які сам пізніше називав «спогадами на папері».   

Однією з головних робіт письменника став роман-серія «Прапороносці». Цей роман він почав писати в Дніпропетровську в 1946 році. Повністю серія була видана в 1948 році. Роман увібрав в себе всі спогади автора про жахливі дні війни. Також в творі своє місце знайшли персонажі віршів, які Гончар писав безпосередньо на фронті. Крім письменництва, автор зарекомендував себе як чудовий літературний критик.

Нагороди та екранізація творів

Талант письменника не міг залишитись непоміченим. Свої перші нагороди Олесь Гончар отримав не як письменник, а як військовослужбовець Червоної армії. За героїзм та доблесть, проявлені під час бойових дій, він був удостоєний ордену Червоної Зірки та ордену Слави ІІІ ступеня. Ще більшу кількість нагород він отримав за літературні здобутки, зокрема Сталінську премію, вищезгадану премію імені Тараса Шевченка, два ордени Трудового Червоного прапора, та ще цілий список менш важливих нагород.

Твори автора були удостоєні багатьох екранізацій. Основами для фільмів стали такі твори, як «Собор», «Зодчий душі людської», та ще ряд біографічних фільмів, присвячених постаті Гончара в українській літературі.

Підсумовуючи, Олесь Гончар – одна з літературних зірок української літератури другої половини ХХ століття. Його твори говорять з читачем про жахи війни та особисті теми, які хвилювали автора.

Скачати всі книги без реєстрації, безкоштовно за авторства Олеся Гончара можна в таких форматах, як fb2 (фб2), txt (тхт), epub (епаб), rtf (РТФ). Читайте книги Олеся Гончара українською мовою онлайн, або слухайте в форматі аудіокниг на нашому ресурсі електронних книг.